Михайлівський Храм

Михайлівська церква.
Пам’ятка української дерев’яної архітектури середини XVII ст. – козацька Михайлівська церква була перенесена з сусіднього села Острів на Козацькі Могили у червні 1912 року, де її відбудували та реконструювали у первісному вигляді.
Храм дерев’яний, трьохкупольний, зрубний, що є традиційним для архітектурних форм дерев’яних храмів Волині XVII ст. Нижня частина стін зовні оточена галереєю – „oпacaнiєм”, вище стіни вкрито ґонтами.
Михайлівський храм, за проектом архітектора В. Г. Леонтовича, було з’єднано підземним переходом довжиною 50 м. з козацькою усипальницею. Перенесення Михайлівської церкви та будівництво храму-усипальниці майже сформувало сучасний архітектурний ансамбль Козацьких Могил.
Багата історія цього старовинного храму. Побудований у 1650 р. у селі Острів старанням настоятеля Івана Береговича, Михайлівський храм зберігся під час військових дій 1651 р.
Будучи найближчим православним храмом, біля якого мала відбутися Берестецька битва, храм було обрано для урочистого богослужіння 20 червня 1651 року, де перед битвою з поляками за Божественною Літургією молився та причащався гетьман Богдан Хмельницький. У цьому ж храмі митрополит Коринфський Іоасаф вручив українському гетьманові меча, освяченого на Гробі Господньому в Єрусалимі. Під час військових дій у червні того ж року грецького митрополита Іоасафа було підступно вбито польськими шляхтичами. Разом з ним загинув його помічник – ієродиякон Павло. Обох загиблих було поховано під бабинцем Михайлівської церкви. Після перенесення храму на Козацькі Могили у 1912 р., на його місці було встановлено кам’яний хрест, а на місці поховання митрополита Іоасафа та диякона Павла у 2005 р. було встановлено і освячено пам’ятний хрест. Самі останки митрополита Іоасафа та ієродиякона Павла у 1971 році було перенесено до козацької усипальниці під Георгіївським собором монастиря.
У Михайлівській церкві зберігся дерев’яний іконостас XVII-XVIII ст. – пам’ятка сакрального живопису, один з небагатьох, який зберігся з того часу. Іконостас вражає своїм мистецьким виконанням: прикрашений мереживом дерев’яної позолоченої та посрібленої різьби, він виготовлений руками народних умільців.
У храмі знаходиться велична ікона великомучениці Варвари у дерев’яному кіоті (поч. ХХ ст.), яка була подарована монастирю у 1911 р. При іконі зберігається сандалія з мощів святої великомучениці. У вівтарі храму знаходиться ікона „Господь Саваоф” (ХІХ ст.), а при південній стіні храму – ікона мученика Агафоніка” (поч. ХХ ст.).
Михайлівський храм визнано пам’яткою архітектури національного значення.
Престольне свято храму – 21 листопада.