На північному заході за 5 км від міста Берестечка (недалеко від Мервинського хутора) знаходиться висока могила-курган. Це ранньослов’янське курганне поховання ІХ-ХІ ст.
За легендою тут пізніше поховали сестру князя Олександра Пронського Маруху(Марія, Марухна) Пронську і насипали на кургані могилу висотою 12 метрів. Загалом, для аріан було прийнято ховати своїх померлих у відлюдних місцях: лісах та полях.
Однак, чи була Марія Пронська аріанкою та чи дійсно її поховано на старовинному кургані насьогодні невідомо.
Місцеві жителі називають курган “Маруха”.
У середині ХІХ ст. на його вершині стояла каплиця. Із журналу Tygodnik Illustrowany 1897 Nr 27-52_INF 31 Str. 615 дізнаємося.
На захід, неподалік від Берестечка, під лісом височить могила заввишки кільканадцять ліктів, уся нині покрита старими деревами, які її захистили від знищення в м’якому ґрунті. Це найвища точка місцевості, яка відкриває погляду широкий і далекий краєвид, що сягає до рівнин Галичини.
На вершині могили стоїть каплиця на чотирьох колонах із гострим ґонтовим дахом; колись тут була статуя Матері Божої. Ця споруда свіжа, збудована приблизно у шістдесятих роках цього століття [маються на увазі 60-і роки 19 століття] . Вона присвячена пам’яті Марухни Пронської.
У сонячну погоду з цього місця можна побачити куполи Почаївської Лаври.
Так виглядає Почаївська Лавра з кургану “Маруха”, поблизу с. Зелене. На передньому плані с. Мерва, справа внизу мерв’янський хутір. Вдалині на горизонті Почаївська Лавра (зверху збільшення). Зліва Преображенський собор, справа-Успенський.
Допис у Facebook Юрій Фещук
