Українські воїни маючи гостру нестачу набоїв та зброї, були змушені здатися у полон. Один із воїнів, рятуючись, забіг на подвір’я місцевого православного священика з проханням про порятунок. Але той відмовив, і поляки, наздогнавши втікача, зарубали його шаблями… Решту військовополонених польські жовніри, всупереч усім правилам ведення війни, розстріляли на майдані поблизу Свято-Троїцького православного собору.
Похоронили замордованих Українських січових стрільців у братській могилі на місцевому кладовищі. Зробили це берестечківські вчителі. На могилі вони встановили залізний хрест у вигляді стилізованих снарядів.
Похоронили замордованих Українських січових стрільців у братській могилі на місцевому кладовищі. Зробили це берестечківські вчителі. На могилі вони встановили залізний хрест у вигляді стилізованих снарядів.
Настоятель православного храму Іоан Нікольський потім щороку служив панахиду за розстріляними саме 22 травня (на весняного Миколая).
У радянські часи могилу прибирала та доглядала колгоспна ланка із с. Піски (колгосп «Іскра»): після роботи, йдучи з поля, жіночки, ховаючись від влади, упорядковували місце поховання українських патріотів.
У 1990 р. житель м. Берестечко Пилип Романюк виступив із ініціативою встановити дерев’яного хреста на місці поховання УССівців. Привезли березовий хрест, який мали урочисто нести з центральної площі на кладовище. Та працівники Горохівського райкому компартії, зібравши місцевих п’яниць і нероб, привели цю неадекватну публіку на майдан. Антисоціальні елементи, матюкаючись і плюючи на хрест, обзивали його «фашистським»… Дійшло навіть до рукоприкладства…Але хрест місцеві патріоти таки встановили на могилі січовиків…
Однак, через тиждень чиясь варварська рука його спиляла.
Та Пилип Філімонович Романюк, не зважаючи на жодні перешкоди, повторно встановив невеликий монумент із написом «УСС. 1919 р.»
Із часу заснування в Берестечку Свято-Духівського православного храму УПЦ Київського патріархату його настоятель отець Володимир Курчин щороку 22 травня служив панахиду на братській могилі Українських січових стрільців, а також біля місць масових поховань вояків УПА та Російської імператорської армії періоду Першої світової війни. Присутнім розповідають історію захоронень.
- Спогади старожилів записав та впорядкував Олег Дергай, директор історичного музею, краєзнавець та дослідник
- У тексті публіакації використані окремі фрагменти із допису у соцмережі Facebook Галини Дмитрук "БЕРЕСТЕЧКО: СТЕЖКАМИ ІСТОРІЇ"
14 жовтня 2015 року – День українського козацтва – місцева громадськість встановила та освятила пам’ятний знак на місці розстрілу Українських січових стрільців на Майдані Соборності. Його виготовлено коштом благодійних внесків членів виконавчого комітету Берестечківської міськради, депутатів та інших небайдужих людей.
У 2019 році був реалізований задум директора Берестечківського історичного музею Олега Дергая у виготовленні металевого хреста з гільз снарядів та його встановлення на місці поховання січових стрільців на міському цвинтарі Берестечка.
У тексті публікації використані окремі фрагменти матеріалів: Волинська Газета (https://volga.lutsk.ua) та Район Горохів (https://gorohiv.rayon.in.ua)